панахидка
ПАНАХИ́ДКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до панахи́да.
Увійшов Івашко в церков, а в церкві порожньо, зимно, тільки старі баби з костурами панахидки правлять (С. Васильченко);
Мати вже й панахидку справила, а я вірила, що Петрусь живий (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)