панахидник

ПАНАХИ́ДНИК, а, ч.

Той, хто служить панахиду.

* У порівн. Оце канючить, наче панахидники в проводи (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. панахидник — панахи́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. панахидник — Те саме, що канун  Словник церковно-обрядової термінології
3. панахидник — Панахидник, -ка м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.  Словник української мови Грінченка