1. Словник української мови у 20 томах

панахидник

ПАНАХИ́ДНИК, а, ч.

Той, хто служить панахиду.

* У порівн. Оце канючить, наче панахидники в проводи (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панахидник — панахи́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. панахидник — Те саме, що канун Словник церковно-обрядової термінології
  3. панахидник — Панахидник, -ка м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи. Словник української мови Грінченка