пахощі

Пахощі, -щів

ж. мн. Ароматъ, благоуханіе. Любисточок — для любощів, василечок — для пахощів. н. п. Було багацько квіток, багацько пахощів. Левиц. Пов. 174.

Значення в інших словниках

1. пахощі — мн. (приємний запах) аромат.  Словник синонімів Полюги
2. пахощі — па́хощі 1 множинний іменник аромат па́хощі 2 множинний іменник духи, парфуми рідко  Орфографічний словник української мови
3. пахощі — див. АРОМАТ.  Словник синонімів Караванського
4. пахощі — -ів, мн. (рідко одн. пахощ, -у, ч. і ж.). 1》 Запахи, звичайно приємні, ароматні. || перен. Те, що приваблює до себе чим-небудь цікавим. 2》 тільки мн., рідко. Те саме, що парфуми. || Взагалі пахучі, ароматичні речовини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пахощі — ПА́ХОЩІ, ів, мн. (рідко одн. па́хощ, у, ч. і ж.). 1. Запахи, звичайно приємні, ароматні. На чистому повітрі розійшовся дух од вареної страви й змішався з важкими пахощами диму та потоптаної молодої трави (І.  Словник української мови у 20 томах
6. пахощі — ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах).  Словник синонімів української мови
7. пахощі — Па́хощі, -щів, -щам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пахощі — ПА́ХОЩІ, ів, мн. (рідко одн. па́хощ, у, ч. і ж.). 1. Запахи, звичайно приємні, ароматні. На чистому повітрі розійшовся дух од вареної страви й змішався з важкими пахощами диму та потоптаної молодої трави (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах