пеньковий —
пенькови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
пеньковий —
-а, -е. Прикм. до пень 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пеньковий —
ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пень 1. Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (В. Гжицький); Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
пеньковий —
ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пень 1. Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (Гжицький, Вел.
Словник української мови в 11 томах