пеньковий
ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до пень 1.
Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (В. Гжицький);
Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)