1. Словник української мови у 20 томах

пеньковий

ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до пень 1.

Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (В. Гжицький);

Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пеньковий — пенькови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пеньковий — -а, -е. Прикм. до пень 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пеньковий — ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пень 1. Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (Гжицький, Вел. Словник української мови в 11 томах
  4. пеньковий — Пенько́вий, -а, -е Пѣнковый. Пенькова люлька. Св. Л. 260. Словник української мови Грінченка