пеньковий
ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пень 1.
Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (Гжицький, Вел. надії, 1963, 39);
Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пеньковий — пенькови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- пеньковий — -а, -е. Прикм. до пень 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пеньковий — ПЕНЬКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до пень 1. Нема лісу. Де росли столітні дуби, там влітку зеленіє жалюгідна пенькова порость, а взимку невтримно гуляє хуртовина (В. Гжицький); Вік окремого дерева визначають на пеньковому зрізі за річними кільцями (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- пеньковий — Пенько́вий, -а, -е Пѣнковый. Пенькова люлька. Св. Л. 260. Словник української мови Грінченка