пень

ПЕНЬ, пня, ч.

1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін.

Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький);

Дуби вмирають. Та й по смерті Коріння їхнє розпростерте За рідну землю пні тримає, Немов і смерті в них немає (І. Муратов);

* У порівн. Лисиця так мовля Ослові: – Дивися, як там Лев здиха, .. Мабуть, його ввесь світ боявся... Тепер лежить, неначе пень, І ніч, і день (Л. Глібов);

// перен., розм. Про нерозумну або байдужу до всього, до всіх людину.

Велик пень, та дурень (Номис).

2. розм. Те саме, що пеньо́к 2.

Верхня його губа, накрита пристриженим .. вусом, піднеслася трохи від долішньої і відслонила чотири пні передніх зубів (Марко Черемшина).

3. діал. Вулик.

У саду пасіка – на тисячу пнів (В. Земляк).

◇ (1) До пня – зовсім, повністю, дощенту.

[Ярослав:] Встає полків залізная стіна, щоб нашу Русь од хижаків південних Оборонить і знищить їх до пня (І. Кочерга);

Зайнялась і згоріла до пня хата (із журн.);

До пенька́.

Хома послав Луку в свій ліс надрати лика; А мій Лука за ликом увесь ліс очистив, до пенька! (Л. Боровиковський);

(2) На пні:

а) у нескошеному, незрізаному вигляді (про хліб, траву, дерево і т. ін.).

План же у Бердника був такий: пробравшися на верховину, купити на пні за дешеву ціну в знайомих гуцулів лісу на хату (І. Муратов);

Вболівав [Твердохліб] серцем, коли не було дощу і нещадний суховій палив на пні пшеницю під час наливу зерна (І. Цюпа);

// незірваний, незібраний і т. ін. (про овочі, плоди і под.).

Коли плоди доспівали, їх продавали на пні крамарям (В. Кучер);

Виноград було зібрано лише частково. Решта пріла на пні (О. Гончар);

б) (перен., зі сл. поси́віти, залиши́тися і т. ін.) незайманий.

– Я стою на тім, щоб усі панни не йшли заміж. Нехай лучче [краще] посивіють на пні, як мають терпіти од деспотизму мужчин (І. Нечуй-Левицький);

На пні лама́ти див. лама́ти;

Пеньо́к (пень) з очи́ма див. пеньо́к;

Підру́бувати (підрі́зувати, підріза́ти, підко́шувати і т. ін.) / підруба́ти (підрі́зати, підкоси́ти і т. ін.) на пні див. підру́бувати;

(3) Пропа́ло на пні (д) див. пропада́ти;

Пропа́сти на пні див. пропада́ти;

Стоя́ти (сиді́ти) як пень (пеньо́к); Стоя́ти (сиді́ти) пенько́м див. стоя́ти;

(4) Че́рез пень-коло́ду – абияк, не так як треба.

– Як я вчився? Так, через пень-колоду. Де вже про медаль думати (О. Донченко);

– Відмінники дивилися на свого вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пень-колоду, з радістю чекали на те, що їхнього полку прибуде (Григір Тютюнник);

– Чоловік тоді правильний, коли своє місце знаходить на Землі. Дивись, інший і не дурний, і учений, а все у нього через пень-колоду виходить, бо свого не найшов (М. Стельмах);

Адже намагаюся робити все найкраще, весь напружуюся.., а виходить через пень-колоду (М. Ю. Тарновський);

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) пень:

а) уживається для підсилення, підкреслення якої-небудь ознаки, дії, якогось стану і т. ін.; дуже.

Даремно прислухається [дуб]. Однаково нічого не почує, бо вже глухий як пень (Ю. Збанацький);

// зовсім.

– Сидиш, Катюшо, і лаєшся – запросив у гості, а сам, старий чорт, мовчить як пень (В. Собко);

Зажурився дяк, немає порадників, сидить на призьбі сам як пень (М. Лазорський);

б) (зі сл. стоя́ти, сиді́ти і т. ін.) бездумно, бездіяльно, нічого не розуміючи.

Рибалка труситься, стоїть як пень. Не розшолопає – чи ніч, чи день (Л. Глібов);

Гнат не пручався – він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (М. Коцюбинський);

Як на пню ста́ти див. става́ти.