1. Словник синонімів української мови

пень

ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). На хатки в мініатюрі були схожі ці рамкові вулики, в кожному з яких жила бджолина сім'я (О. Гончар); На самій прогалині.. стояло з десяток уликів (Б. Грінченко); Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій — бо Маруся маленька (Марко Вовчок); Рідко в кого є дуплянки, так і то в лісі, залишки старого бортництва (В. Земляк); На теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце,.. вилізе тобі таке кволеньке з колоди, обігріється на сонці й літає, літає (Ю. Яновський); Є коло чого мати клопіт. Стодоли, повні збіжжя, пасіка на сто пнів (Н. Рибак).

ПЕНЬ (залишок від зрізаного або зламаного дерева), ПЕНЬО́К, ШТУРПА́К діал. (з гострим верхом); КОРЧ (викорчуваний з корінням). В яру шелестіли дуби вікові, На пні засинала сова (П. Воронько); Я сів на вогкий осокоровий пеньок (Є. Гуцало); Невже оці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (М. Стельмах); Наносив (Павло) повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (В. Кучер).

ПЕНЬО́К розм. (залишки зуба), ПЕНЬ розм.; КО́РІНЬ (частина зуба, що міститься в яснах). Запалі щелепи червоніли як кров, не показуючи ні одного і гнилого пенька (Панас Мирний); Верхня його губа відслонила чотири пні передніх зубів (Марко Черемшина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пень — Пень: — в окр. значенні: генетичний корінь [52] — стовбур, колода, пеньок; мати на пеньку: мати злість, затямити собі щось проти когось [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. пень — (залишок зрізаного дерева) (малий) пеньок, корч; (бджіл) вулик. Словник синонімів Полюги
  3. пень — пень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. пень — Пень. 1. Стовбур дерева Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  5. пень — I корнадка, корнак, корневище, корняк, корч, корчака, надовб, надовбень, пенечок, пеньок, пеньочок, штурпак II див. дровітня Словник синонімів Вусика
  6. пень — пня, ч. 1》 Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. || перен., розм. Про нерозумну чи байдужу до всього, до всіх людину. 2》 розм. Те саме, що пеньок 2). 3》 діал. Вулик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Дуби вмирають. Словник української мови у 20 томах
  8. пень — Де пень — там дрова, а де хлоп — там сила. З пня є багато палива, а рослий працьовитий чоловік має силу. Прибери і пень, то буде вподобень. І погану дівчину прибери, то буде гарно виглядати. Який пень, такий клин. На крутий пень, треба крутого клина. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. пень — Пня, ч., комп. Комп'ютер з процесором Pentium. Яка потужність? — П'ятий пень. Словник сучасного українського сленгу
  10. пень — вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..). до пня. Зовсім, повністю, дощенту. Фразеологічний словник української мови
  11. пень — Пень, пня, пне́ві, пнем, на пні́, пне! пні, пнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Н.-Лев., II, 1956, 377); Дуби вмирають. Словник української мови в 11 томах