1. Українська літературна мова на Буковині

пень

Пень.

1. Стовбур дерева Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки (Коб., Земля, 221).

2. Зрізаний стовбур дерева, колода. Безліч непотятих пнів дожидало ще своєї смерті. Тут лежали велетні в об’ємі майже кількох метрів. Справдешні чудеса старості й краси, і стрункі молоденькі ялинки. Майже безперестанку закочувано свіжі пні до фабрики, щоб їх вже по недовгім часі, порозтинані на тонкі дошки, висувати знов на двір (Коб., Битва, 52).

2. Вулик. Річний дохід доброго пня є, проте, як до року, пересічно від 2 і nie до 8 і nie кґр меду[...] Сильний пень має в часі роєня: одну матку, 2. 000 до 5 000 трутнів, 30. 000 до 60. 000 робітниць, 60 000 до 70. 000 комірок з яєчками, 1 до 15 маточних комірок (Товариш, 1908, 283-284)

// порівн. пол. pień — 1) стовбур дерева, 2) пень, пеньок, 3) колода, на якій рубають дрова, дровітня, 4) борть, вулик.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пень — Пень: — в окр. значенні: генетичний корінь [52] — стовбур, колода, пеньок; мати на пеньку: мати злість, затямити собі щось проти когось [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. пень — (залишок зрізаного дерева) (малий) пеньок, корч; (бджіл) вулик. Словник синонімів Полюги
  3. пень — пень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. пень — I корнадка, корнак, корневище, корняк, корч, корчака, надовб, надовбень, пенечок, пеньок, пеньочок, штурпак II див. дровітня Словник синонімів Вусика
  5. пень — пня, ч. 1》 Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. || перен., розм. Про нерозумну чи байдужу до всього, до всіх людину. 2》 розм. Те саме, що пеньок 2). 3》 діал. Вулик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Дуби вмирають. Словник української мови у 20 томах
  7. пень — Де пень — там дрова, а де хлоп — там сила. З пня є багато палива, а рослий працьовитий чоловік має силу. Прибери і пень, то буде вподобень. І погану дівчину прибери, то буде гарно виглядати. Який пень, такий клин. На крутий пень, треба крутого клина. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. пень — Пня, ч., комп. Комп'ютер з процесором Pentium. Яка потужність? — П'ятий пень. Словник сучасного українського сленгу
  9. пень — вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..). до пня. Зовсім, повністю, дощенту. Фразеологічний словник української мови
  10. пень — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  11. пень — Пень, пня, пне́ві, пнем, на пні́, пне! пні, пнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Н.-Лев., II, 1956, 377); Дуби вмирають. Словник української мови в 11 томах