1. Приповідки або українсько-народня філософія

пень

Де пень — там дрова, а де хлоп — там сила.

З пня є багато палива, а рослий працьовитий чоловік має силу.

Прибери і пень, то буде вподобень.

І погану дівчину прибери, то буде гарно виглядати.

Який пень, такий клин.

На крутий пень, треба крутого клина. На круте діло треба хитрого чоловіка.

Убери і пень, то буде хорошень.

І некрасиву дівчину гарно прибери, то буде приємно виглядати.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пень — Пень: — в окр. значенні: генетичний корінь [52] — стовбур, колода, пеньок; мати на пеньку: мати злість, затямити собі щось проти когось [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. пень — (залишок зрізаного дерева) (малий) пеньок, корч; (бджіл) вулик. Словник синонімів Полюги
  3. пень — пень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. пень — Пень. 1. Стовбур дерева Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  5. пень — I корнадка, корнак, корневище, корняк, корч, корчака, надовб, надовбень, пенечок, пеньок, пеньочок, штурпак II див. дровітня Словник синонімів Вусика
  6. пень — пня, ч. 1》 Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. || перен., розм. Про нерозумну чи байдужу до всього, до всіх людину. 2》 розм. Те саме, що пеньок 2). 3》 діал. Вулик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Дуби вмирають. Словник української мови у 20 томах
  8. пень — Пня, ч., комп. Комп'ютер з процесором Pentium. Яка потужність? — П'ятий пень. Словник сучасного українського сленгу
  9. пень — вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..). до пня. Зовсім, повністю, дощенту. Фразеологічний словник української мови
  10. пень — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  11. пень — Пень, пня, пне́ві, пнем, на пні́, пне! пні, пнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пень — ПЕНЬ, пня, ч. 1. Нижня частина стовбура дерева, яка залишилась на корені після того, як дерево зрубали, спиляли, зламали і т. ін. Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Н.-Лев., II, 1956, 377); Дуби вмирають. Словник української мови в 11 томах