пенькуватий
ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Прикм. до пеньо́к 1.
Пенькуватий ліс.
2. перен., розм. Упертий, норовистий.
Пенькуватий чоловік.
Словник української мови (СУМ-20)ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Прикм. до пеньо́к 1.
Пенькуватий ліс.
2. перен., розм. Упертий, норовистий.
Пенькуватий чоловік.
Словник української мови (СУМ-20)