перезва

Перезва, -ви

ж. Свадебный обрядъ: въ понедѣльникъ, послѣ первой брачной ночи, родственники новобрачной идутъ на угощеніе въ хату родителей жениха; при прохожденіи поютъ соотвѣтствующія пѣсни. Чуб. IV. 56. Маркев. 146. Щитайте, скільки душ у вас перезви. Грин. III. 451. Івасьова перезва через улоньку перейшла: як рій гуде, як мак цвіте, як рожа процвітає. Чуб. IV. 465.

Значення в інших словниках

1. перезва — перезва́ іменник жіночого роду частина українського весільного обряду  Орфографічний словник української мови
2. перезва — див. луна; переклик  Словник синонімів Вусика
3. перезва — I пер`езва-и, ж., діал. Перегук. II перезв`а-и, ж., етн. Частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. || збірн. Учасники такого походу, поїздки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перезва — ПЕРЕЗВА́¹, и, ж., діал. Перегук. Перезва перепілок; * Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Л. Первомайський). ПЕРЕЗВА́², и́, ж., етн.  Словник української мови у 20 томах
5. перезва — ПЕРЕ́ЗВА, и, ж., діал. Перегук. *Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Перв., II, 1958, 218). ПЕРЕЗВА́, и́...  Словник української мови в 11 томах