перезва

ПЕРЕ́ЗВА, и, ж., діал. Перегук.

*Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Перв., II, 1958, 218).

ПЕРЕЗВА́, и́, ж. У дореволюційні часи — частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.

Усе село ніби палало в час перезви, бо все село гуляло на весіллі (Н.-Лев., II, 1956, 182);

Вчора справили весілля, А сьогодні на похмілля Ми справляєм перезву (Олесь, Вибр., 1958, 286);

Після перезви учасники бенкету переряджаються і йдуть по селу за здобиччю переважно до родичів нареченого і нареченої (Від давнини.., І, 1960, 143);

// збірн. Учасники такого походу, поїздки.

Місила болото весільна перезва, сповняючи холодне повітря піснями (Коцюб., II, 1955, 30);

Чумакова рідня топталася, м’ялася надворі, та витівки не припинялися, і тому перезва посідала в сани (Горд., Чужу ниву.., 1939, 78).

Значення в інших словниках

1. перезва — перезва́ іменник жіночого роду частина українського весільного обряду  Орфографічний словник української мови
2. перезва — див. луна; переклик  Словник синонімів Вусика
3. перезва — I пер`езва-и, ж., діал. Перегук. II перезв`а-и, ж., етн. Частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. || збірн. Учасники такого походу, поїздки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перезва — ПЕРЕЗВА́¹, и, ж., діал. Перегук. Перезва перепілок; * Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Л. Первомайський). ПЕРЕЗВА́², и́, ж., етн.  Словник української мови у 20 томах
5. перезва — Перезва, -ви ж. Свадебный обрядъ: въ понедѣльникъ, послѣ первой брачной ночи, родственники новобрачной идутъ на угощеніе въ хату родителей жениха; при прохожденіи поютъ соотвѣтствующія пѣсни. Чуб. IV. 56. Маркев. 146. Щитайте, скільки душ у вас перезви.  Словник української мови Грінченка