перепит

Пере́пит, -ту

м.

1) Разспросъ.

2) Переспросъ.

Значення в інших словниках

1. перепит — пере́пит іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перепит — -у, ч., розм. Дія за знач. перепитувати, перепитати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепит — Пере́пит, -ту; -пити, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перепит — ПЕРЕ́ПИТ, у, ч., розм. Дія за знач. перепи́тувати, перепита́ти. Почалася метушня, перебивчаста розмова, перепити – увесь той безлад, що буває при несподіваних зустрічах (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. перепит — ПЕРЕ́ПИТ, у, ч., розм. Дія за знач. перепи́тувати, перепита́ти. Почалася метушня, перебивчаста розмова, перепити — увесь той безлад, що буває при несподіваних зустрічах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 572).  Словник української мови в 11 томах