перепічка
Пере́пічка, -ки
ж.
1) = перепічайка 1. Чуб. VII. 445. На столі постановили чарку і горілку, три перепічки на маслі, ковбаси тарілку. Мкр. Н.
2) Маленькая пасочка, которую даютъ священнику послѣ освященія пасхальнаго хлѣба. Вх. Зн. 48. ум. пере́пічечка. Чоловіче, напечу я тобі перепічечок. Грин. II. 164.
Словник української мови Грінченка