перепічка
ПЕРЕ́ПІЧКА, и, ж.
1. Поколотий ножем корж, що робиться із кислого хлібного тіста і печеться на сковороді, намащеній маслом або салом.
З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Гр., І, 1963, 251);
Кукіш і Заєць взяли кухлі, розламали свіжу перепічку,.. смачно спечену на маслі (Рудь, Гомін.., 1959, 26);
*У порівн. Наблизившись до Сашка, він простягнув йому широку, як перепічка, долоню (Добр., Ол. солдатики, 1961, 32).
◊ Пере́пічку сотвори́ти з кого — розправитися з ким-небудь, побити когось і т. ін.
[Клим:] Де цей гаспидський Остап? Я з нього зараз перепічку сотворю! Капіталіст клятий! (Зар., Антеї, 1962, 69).
2. заст. Маленька пасочка, яку залишають у священика після освячення пасок.
Повитягала [Анниця] менші паски, повитягала перепічки (Хотк., II, 1966, 39).
Словник української мови (СУМ-11)