пирснути

Пи́рснути, -ну, -неш

гл.

1) Брызнуть. Пирснула мені в вічі погожої води. Г. Барв. 398.

2) Выпрыснуть. Так і пирснуло з рук намисто

3) Фыркнуть.

Значення в інших словниках

1. пирснути — пи́рснути: отлетѣть отъ удара [ІФ,1890] — випасти [IV] — відлетіти від удару. (Ів.Фр.) [II]  Словник з творів Івана Франка
2. пирснути — пи́рснути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. пирснути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до пирскати. 2》 перен. Швидко, поспішно побігти куди-небудь або розбігтися в різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пирснути — ПИ́РСНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до пи́рскати. Густим клубом пирснув догори пісок (І. Франко); Михайло, мов дурний, реготав у бороду, а Жабі, приклавши хустку до очей і рота, ледве стримувалась, щоб не пирснути (Олесь Досвітній)...  Словник української мови у 20 томах
5. пирснути — пи́рснути тріснути (ст): “Закута макітра! Сидить коло баби і посилає цидулки, як міністер”. Решта слів сковзнулася з язика і пирснула, як миляна булька (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. пирснути — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
7. пирснути — ПИ́РСНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до пи́рскати. Густим клубом пирснув догори пісок (Фр., V, 1951, 264); Михайло, мов дурний, реготав у бороду, а Жабі, приклавши хустку до очей і рота, ледве стримувалась, щоб не пирснути (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах