Словник української мови в 11 томах

пирснути

ПИ́РСНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до пи́рскати.

Густим клубом пирснув догори пісок (Фр., V, 1951, 264);

Михайло, мов дурний, реготав у бороду, а Жабі, приклавши хустку до очей і рота, ледве стримувалась, щоб не пирснути (Досв., Вибр., 1959, 101);

Дівчина на горішній лаві, щоб не пирснути сміхом, затулилась книжкою (Головко, І, 1957, 440);

Вона пирснула злостиво, зневажливо: — Скоро стане легше? Я вже це чую давно (Коцюба, Нові береги, 1959, 321);

Він одіткнув тикву, налив повний кухоль і став пити хильцем. Жовта рідина розлилась йому на підборіддя, побігла струмочком по грудях. Він захлинувся і пирснув (Мик., II, 1957, 277).

2. перен. Швидко, поспішно побігти куди-небудь або розбігтися в різні боки.

Коли ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам [монголам] і віддадуть вам засіки, народ пирсне, як полова від вітру (Фр., VI, 1951, 69);

Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (Коцюб., II, 1955, 326).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. пирснути — пи́рснути: отлетѣть отъ удара [ІФ,1890] — випасти [IV] — відлетіти від удару. (Ів.Фр.) [II]  Словник з творів Івана Франка
  2. пирснути — пи́рснути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. пирснути — -ну, -неш, док. 1》 Однокр. до пирскати. 2》 перен. Швидко, поспішно побігти куди-небудь або розбігтися в різні боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пирснути — ПИ́РСНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до пи́рскати. Густим клубом пирснув догори пісок (І. Франко); Михайло, мов дурний, реготав у бороду, а Жабі, приклавши хустку до очей і рота, ледве стримувалась, щоб не пирснути (Олесь Досвітній)...  Словник української мови у 20 томах
  5. пирснути — пи́рснути тріснути (ст): “Закута макітра! Сидить коло баби і посилає цидулки, як міністер”. Решта слів сковзнулася з язика і пирснула, як миляна булька (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. пирснути — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
  7. пирснути — Пи́рснути, -ну, -неш гл. 1) Брызнуть. Пирснула мені в вічі погожої води. Г. Барв. 398. 2) Выпрыснуть. Так і пирснуло з рук намисто 3) Фыркнуть.  Словник української мови Грінченка