питний

Питни́й, -а́, -е́

Употребляющійся для питья. У мене є питний мед. Харьк. г.

Значення в інших словниках

1. питний — питни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. питний — [пиетний] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. питний — -а, -е. 1》 Придатний для пиття (у 1 знач.). || Признач. для пиття. 2》 Прикм. до питво 1). || у знач. ім. питне, -ного, с. Те, що виготовлене для пиття; напій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. питний — ПИТНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний для пиття (у 1 знач.). Рослинний шар і земна кора – найкращі фільтри для питної води (з газ.); Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека); // Признач. для пиття.  Словник української мови у 20 томах
5. питний — НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій).  Словник синонімів української мови
6. питний — ПИТНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний для пиття (у 1 знач.). Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476); // Признач. для пиття. — На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду..  Словник української мови в 11 томах