питний
ПИТНИ́Й, а́, е́.
1. Придатний для пиття (у 1 знач.).
Рослинний шар і земна кора – найкращі фільтри для питної води (з газ.);
Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Признач. для пиття.
– На Водохреща треба піти з чистим глечиком по воду .. і сказати криниці: “Добрий день тобі, кринице Іордана, ім'я тобі Оляна. Маєш ти в собі три джерела: одне питне, друге медне [медове], а третє молочне” (М. Стельмах).
2. Прикм. до питво́ 1.
– Я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. ім. питне́, но́го, с. Те, що виготовлене для пиття; напій.
Другого дня приїхали у Веприк кілька возів з їстівним та питним (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)