питомий

ПИТО́МИЙ¹, а, е.

Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь.

Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (з навч. літ.);

За рахунок високої питомої потужності “Фіат-124” розвиває швидкість близько 144 кілометрів на годину (з наук.-попул. літ.).

ПИТО́МИЙ², а, е.

1. заст. Рідний.

Кричать солдати на палубі корабля, Уздрівши зубчастий Тауер, уздрівши місця питомі (М. Бажан).

2. рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь.

Однією з питомих рис перекладача, що є запорукою успішної роботи, Рильський вважав здатність перевтілюватись (С. Крижанівський);

У процесі розвитку мови відбуваються певні зрушення або так звані семантичні зсуви і в значеннях питомих, “своїх” слів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. питомий — пито́мий 1 прикметник стос. до вимірювання тіл пито́мий 2 прикметник рідний; притаманний чомусь  Орфографічний словник української мови
2. питомий — Пито́мий. Свій, зі свого середовища, власний. Правда, є Русини, котрих не болить, що на рускі ниви розкинула сіти румунізаторска спілка, що на рускій землі процвитає волоска політика[...  Українська літературна мова на Буковині
3. питомий — Рідний; (- рису) характерний, ПРИТАМАННИЙ; питоменний.  Словник синонімів Караванського
4. питомий — [пиетомией] м. (на) -мому /-м'ім, мн. -м'і  Орфоепічний словник української мови
5. питомий — I -а, -е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Питома вага — величина, що чисельно дорівнює вазі тіла в одиниці об'єму. II -а, -е. 1》 заст. Рідний. 2》 рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. питомий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. питомий — пито́ма вага́ кого, чого. Роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. Збільшується питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили (З журналу)...  Фразеологічний словник української мови
8. питомий — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С.  Словник синонімів української мови
9. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (Курс фізики, III, 1956, 74)...  Словник української мови в 11 томах
10. питомий — Питомий, -а, -е = питимий. Левиц. І. Поп. 256.  Словник української мови Грінченка