плахтина — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

плахтина — плахти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
плахтина — -и, ж. Зменш. до плахта 1), 3). || розм. Поганенька, поношена плахта. Великий тлумачний словник сучасної мови
плахтина — ПЛАХТИ́НА, и, ж. Зменш. до пла́хта 1, 3. Мотря .. голосить, що й її нову плахтину батько узяв... (Г. Квітка-Основ'яненко); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (С. Скляренко); // розм. Поганенька, поношена плахта. Словник української мови у 20 томах
плахтина — КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини). Словник синонімів української мови
плахтина — ПЛАХТИ́НА, и, ж. Зменш. до пла́хта 1, 3. Мотря.. голосить, що й її нову плахтину батько узяв… (Кв.-Осн., II, 1956, 129); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (Скл., Святослав, 1959, 75); // розм. Поганенька, поношена плахта. Словник української мови в 11 томах