плахтина
ПЛАХТИ́НА, и, ж.
Зменш. до пла́хта 1, 3.
Мотря .. голосить, що й її нову плахтину батько узяв... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (С. Скляренко);
// розм. Поганенька, поношена плахта.
Васька тож мала і плахтину, хоч і простеньку, та не діряву (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)