плюснути

Плюснути, -ну, -неш

гл.

1) Плеснуть.

2) Шлепнуться. Так і плюснув дідок наш у калюжу. Г. Барв. 189.

Значення в інших словниках

1. плюснути — плю́снути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плюснути — див. падати  Словник синонімів Вусика
3. плюснути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до плюскати. 2》 неперех., розм.Упасти з плюскотом, із шумом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюснути — ПЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. що і без прям. дод. Однокр. до плю́скати. Скрізь так тихо, не шелесне, Не плюсне водиця (Б. Грінченко); Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь (І.  Словник української мови у 20 томах
5. плюснути — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. плюснути — ПЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до плю́скати. Скрізь так тихо, не шелесне, Не плюсне водиця (Гр., І, 1963, 28); Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь (Фр.  Словник української мови в 11 томах