плюсь

Плюсь!

меж.

1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду.

2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба». Котл. Ен. І. 17.

Значення в інших словниках

1. плюсь — плюсь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. плюсь — див. падати; шасть  Словник синонімів Вусика
3. плюсь — виг. 1》 Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно у воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. плюскати і плюскатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюсь — ПЛЮСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно в воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум. Підбіжить [хлоп'я], підтовкне [підштовхне] – плюсь!...  Словник української мови у 20 томах
5. плюсь — ПЛЮСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно в воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум. Підбіжить [хлоп’я], підтовкне [підштовхне] — плюсь!...  Словник української мови в 11 томах