побратим
Побрати́м, -ма
м. Названный братъ, другъ. При добрій годині всі куми і побратими. Ном. № 2310. Одріклася вся названая родина, тоді нема ні кума, ні побратима. Чуб. V. 469. ум. побрати́мко. Федьк. II. 125.
Словник української мови Грінченка