повкидати

Повкида́ти, -да́ю, -єш

гл. Бросить во что нибудь (во множествѣ). Лушпиння з яєць повкидала в піч. Кв. Ти Боже, в рів глибокий, повкидаєш на, погибель. К. Псал. 127. Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю. Драг. 347.

Значення в інших словниках

1. повкидати — повкида́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повкидати — див. кидати  Словник синонімів Вусика
3. повкидати — -аю, -аєш, док., перех. Вкинути куди-небудь, у щось усе чи багато чогось, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повкидати — ПОВКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Вкинути куди-небудь, у щось усе або багато чогось, усіх або багатьох. От сеє скінчивши, Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. повкидати — ПОВКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вкинути куди-небудь, у щось усе або багато чогось, усіх або багатьох. От сеє скінчивши, Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах