повкидати
ПОВКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Вкинути куди-небудь, у щось усе або багато чогось, усіх або багатьох.
От сеє скінчивши, Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хлопці миттю змололи й її. Позбирали крихти й їх теж повкидали в рот. Для таких двох молотників цього було мало, але все ж таки (І. Багряний);
– Коли ж пани захотіли бути хитрішими за дідька – панувати над усіма, – їх чорт повиловлював уночі на балах, повкидав у свій мішок, зав'язав та й полетів до моря топити (М. Стельмах);
Дядьки ж повкидали мертвих до ями і загортають міленько, бо ніколи! – треба їхати по свіжих, що переставилися (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)