повкладати
ПОВКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Вкласти всередину чого-небудь усе або багато чогось.
Гольцев старанно повкладав у підсумок обойми набоїв, зав'язав мотузки й передав Горобенкові (Б. Антоненко-Давидович);
Ми помастили вози, повкладали в них все, яке лишилося, начиння (Ю. Мушкетик);
– І що мені робити з цими подарунками, чоловіче? Куди їх і повкладати (В. Кучер);
О Ярославе й інші молодці – Олегові онуки по крамолі! Схиліть свої знамена, повкладайте Свої мечі пощерблені у піхви, Бо вже ви навіть діда обскакали! (з навч. літ.).
2. Розмістити, розташувати в певному порядку все або багато чого-небудь.
[Оленка:] А ось ті скелі. Хто позвалював їх у цю хащу, чия рука повкладала їх так, щоб захистити нас, безіменних, перед нападом? (Мирослав Ірчан).
3. перев. у сполуч. зі сл. спати. Покласти спати, влаштувати на відпочинок і т. ін. всіх або багатьох.
Та таки послалися й пороздягалися; Галя повкладала й повкривала діти (Б. Грінченко);
Господарка повкладала всіх спати на полу, а сама лягла на лаві біля вікна (Л. Смілянський);
– То чому ж ви в такому разі своїх підлеглих повкладали спати, а самі стоїте над ними в ролі няньки? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)