поворіт

По́воріт, -ро́ту

м.

1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у.

2) Возвращеніе.

3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у.

4) Воротъ. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. поворіт — поворі́т іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поворіт — (дороги) заво рот, закрут, скрут, (ріки) коліно; (боргу) зворот; (додому) повернення, вороття; (крутий) перелам, злам; (дія) повертання, завертання.  Словник синонімів Караванського
3. поворіт — див. повернення  Словник синонімів Вусика
4. поворіт — див. поворот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поворіт — ПОВОРІ́Т див. поворо́т.  Словник української мови у 20 томах
6. поворіт — ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн.  Словник синонімів української мови
7. поворіт — ПОВОРІ́Т див. поворо́т.  Словник української мови в 11 томах