поганин

Поганин, -на

м.

1) Язычникъ. Єв. Мт. X. 5. Був їден поганин, недовірок. Гн. І. 127. Остафій як був поганином, звавсі Плакида. Гн. І. 156.

2) Волкъ. О. 1861. X. 126.

Значення в інших словниках

1. поганин — Пога́нин: — той, хто не сповідує християнської віри, нехристиянин, язичник [51] — язичник [X]  Словник з творів Івана Франка
2. поганин — (той, хто не визнає християнства) нехристиянин, нехрист, нехрещений, язичник.  Словник синонімів Полюги
3. поганин — пога́ни́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири пога́ни́на  Орфографічний словник української мови
4. поганин — Нехристиянин, басурмен, нехрист, р. поганець, як ім. поганий.  Словник синонімів Караванського
5. поганин — -а, ч. 1》 заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин; язичник. 2》 рідко. Те саме, що поганець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. поганин — ПОГА́НИ́Н, а, ч. 1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин. [Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчувать – се теж спокуса (Леся Українка); – Серед тих жінок з-під лісу погани вхопили й мою дочку Олену...  Словник української мови у 20 томах
7. поганин — ПОГА́НИ́Н (той, хто не сповідує християнської віри), НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕХРЕЩЕ́НИЙ, ЯЗИ́ЧНИК, НЕ́ХРИСТ заст., розм. Він зрідні став сирійським поганинам, — Що йменувались "пильними".  Словник синонімів української мови
8. поганин — ПОГА́НИ́Н, а, ч. 1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин. [Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчувать — се теж спокуса (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах