поганин
ПОГА́НИ́Н, а, ч.
1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин.
[Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчувать – се теж спокуса (Леся Українка);
– Серед тих жінок з-під лісу погани вхопили й мою дочку Олену... (Іван Ле).
2. рідко. Те саме, що пога́нець 1.
– Хіба ж ти винна, Що тобі скучно в моїй хаті? Ото би я був поганин, якби я пальцем кивнув на тебе! (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)