погордувати
Погордува́ти, -ду́ю, -єш
гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143.
Словник української мови ГрінченкаПогордува́ти, -ду́ю, -єш
гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143.
Словник української мови Грінченка