погрібець
По́гріб, -ба
м. Погребъ. Дід... закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. ум. погрібець. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. ІІІ. 63.
---------------
Погріб, -ре́бу
м. Погребеніе.
Словник української мови Грінченка