подужчати

Подужчати, -чаю, -єш

гл. Сдѣлаться сильнѣе, здоровѣе. От як зачала та конячка гризти траву, то й трошки подужчала. Рудч. Ск. II. 16. Слабим, щоб подужчали, давав пить по маленькому кухлику горілки. Стор. МПр. 165.

Значення в інших словниках

1. подужчати — поду́жчати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подужчати — -аю, -аєш. Док. до дужчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подужчати — ПОДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, док. 1. Стати, зробитися здоровшим, сильнішим. Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (А. Кримський); Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (М.  Словник української мови у 20 томах
4. подужчати — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
5. подужчати — Поду́жчати, -жчаю, -жчаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. подужчати — ПОДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш. Док. до ду́жчати. Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (Крим., Вибр., 1965, 65); Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (Чаб., Тече вода..  Словник української мови в 11 томах