подужчати
ПОДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, док.
1. Стати, зробитися здоровшим, сильнішим.
Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (А. Кримський);
Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (М. Чабанівський);
Занедужала в неї мати, дак вона й пішла на який час додому, а тепер мати подужчала, то вона й назад (Б. Грінченко).
2. Стати, зробитися сильнішим, інтенсивнішим у своєму вияві.
Голос дяка наче подужчав (Панас Мирний);
Вслухайся – шелест сюди долітає, Ось він подужчав (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)