подуріти

Подурі́ти, -рі́ємо, -єте

гл. Сойти съ ума (о многихъ). Бодай тії подуріли, що нас розлучили. Мет. 70.

Значення в інших словниках

1. подуріти — подурі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подуріти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Здуріти, стати дурним (про всіх чи багатьох). || Втратити розум, збожеволіти (про всіх чи багатьох). 2》 Тішитися безглуздими пустощами, дурощами якийсь час. 3》 Робити безглузді, необдумані вчинки якийсь час. 4》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подуріти — ПОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Утратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін. (про всіх або багатьох); почманіти. – Чи вони [шукачі філоксери] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах добачати слабість?.. (М.  Словник української мови у 20 томах
4. подуріти — ПОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Здуріти, стати дурним (про всіх або багатьох). — Чи вони [шукачі філоксери] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах добачати слабість?.. (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах