подія

Подія, -дії

ж.

1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. І. 38.

2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством. Стор. МПр. 146.

Значення в інших словниках

1. подія — поді́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. подія — Випадок, інцидент, оказія, р. трапунок; (незвичайна) пригода, приключка, (неймовірна) сенсація; (прикра) халепа; пор. БУВАЛЬЩИНА.  Словник синонімів Караванського
3. подія — див. пригода  Словник синонімів Вусика
4. подія — -ї, ж. 1》 Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. || тільки мн. Сукупність пов'язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних)...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подія — ПОДІ́Я, ї, ж. 1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. подія — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.  Словник синонімів української мови
7. подія — Поді́я, -дії, -ді́єю; -ді́ї, -ді́й  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. подія — ПОДІ́Я, ї, ж. 1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Хотк.  Словник української мови в 11 томах