подія
ПОДІ́Я, ї, ж.
1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя.
Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Г. Хоткевич);
З палуби “Каймана” теж спостерігали за подіями на шхуні та за шлюпкою (М. Трублаїні).
2. тільки мн. Сукупність пов'язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних), які становлять ніби щось єдине ціле.
За чаєм Іван зразу, немов поспішався, підвищеним тоном почав розмову про сучасні події (М. Коцюбинський);
Він натякав на Баржакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (О. Гончар).
3. Те, що порушує усталений, звичний хід життя; що-небудь важливе, видатне.
Писати палички, думаєте, не подія в житті? (К. Гордієнко);
– Поява каравану у нас велика і не щоденна подія (З. Тулуб);
// Що-небудь непередбачене, несподіване; пригода, випадок.
Побігла додому Рясничка, піклуючись і готуючись, що то з Мартою за подія (Марко Вовчок);
День від'їзду Тайах відмічено кількома подіями (Ю. Яновський).
4. заст. Учинок, дія.
Уся його душа десь заховалась глибоко сама в собі; він ніби здерев'янів од тієї страшної події, котру недавно вчинив (І. Нечуй-Левицький);
Кривоніс добрезнав вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)