подія
ПОДІ́Я, ї, ж.
1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя.
Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Г. Хоткевич);
З палуби “Каймана” теж спостерігали за подіями на шхуні та за шлюпкою (М. Трублаїні).
2. тільки мн. Сукупність пов'язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних), які становлять ніби щось єдине ціле.
За чаєм Іван зразу, немов поспішався, підвищеним тоном почав розмову про сучасні події (М. Коцюбинський);
Він натякав на Баржакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (О. Гончар).
3. Те, що порушує усталений, звичний хід життя; що-небудь важливе, видатне.
Писати палички, думаєте, не подія в житті? (К. Гордієнко);
– Поява каравану у нас велика і не щоденна подія (З. Тулуб);
// Що-небудь непередбачене, несподіване; пригода, випадок.
Побігла додому Рясничка, піклуючись і готуючись, що то з Мартою за подія (Марко Вовчок);
День від'їзду Тайах відмічено кількома подіями (Ю. Яновський).
4. заст. Учинок, дія.
Уся його душа десь заховалась глибоко сама в собі; він ніби здерев'янів од тієї страшної події, котру недавно вчинив (І. Нечуй-Левицький);
Кривоніс добрезнав вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством (О. Стороженко).
Значення в інших словниках
- подія — поді́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- подія — Випадок, інцидент, оказія, р. трапунок; (незвичайна) пригода, приключка, (неймовірна) сенсація; (прикра) халепа; пор. БУВАЛЬЩИНА. Словник синонімів Караванського
- подія — див. пригода Словник синонімів Вусика
- подія — -ї, ж. 1》 Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. || тільки мн. Сукупність пов'язаних між собою в якомусь відношенні явищ, фактів суспільного життя (звичайно важливих, значних)... Великий тлумачний словник сучасної мови
- подія — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Словник синонімів української мови
- подія — Поді́я, -дії, -ді́єю; -ді́ї, -ді́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подія — ПОДІ́Я, ї, ж. 1. Те, що відбувалося або відбулося, сталося; явище, факт суспільного або особистого життя. Дячиха виросла таки у цім селі, і подія, про яку так негречно згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Хотк. Словник української мови в 11 томах
- подія — Подія, -дії ж. 1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. І. 38. 2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством. Стор. МПр. 146. Словник української мови Грінченка