подіяти

ПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. на кого – що і без дод. Справити вплив на кого-, що-небудь; вплинути.

Коли, бач, Турна не здоліють, То картами уже подіють, Що між старці Турн попаде (І. Котляревський);

Грубе шарпання, оце, що він так розлючено стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно (О. Гончар);

Стала [Варвара] похитувати ванночку, щоб розчин швидше подіяв на світлочутливий папір (Л. Первомайський).

2. що, чого і без прям. дод., розм. Зробити, вчинити що-небудь.

[Килина:] Ох, радь же, радь мені, серце Орисю, як мені бути, що мені подіяти? (М. Кропивницький);

Загалом тут виборча акція йде жваво і попи не годні нічого подіяти, хоч Охримовича і мене виставляють яко безбожників і ворогів церкви (В. Стефаник);

// що, чого. Завдати чогось, заподіяти щось кому-, чому-небудь.

[Лисенко:] Братці! Багацько лиха я ляхам подіяв (М. Костомаров);

Проклинаємо силу Змієву, що подіяла рани Києву! (П. Тичина).

3. кому. За народними уявленнями, спричинити кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями; поробити.

Все ж то ти се, моя мила, Так подіяла мені! Серденько моє знудила, Я живу, мов в западні... (С. Писаревський);

// безос.

Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Поді́яти з собо́ю що – вчинити собі що-небудь недобре, покінчити життя самогубством.

– Василю, не пильнуй дуже. Одумайся .. Пожалій і себе і її .. Тебе візьмуть – вона з собою що-небудь подіє. Не губи молодого віку (Панас Мирний);

(2) Поді́яти з собо́ю що-не́будь – покінчити життя самогубством.

– Василю .. Одумайся лиш краще. Пожалій і себе, і її [Мотрю]. Вона всю ніч тілько про тебе і балакала. Тебе візьмуть – вона з собою що-небудь подіє (Панас Мирний);

(3) Що [ж] (нічо́го не) поді́єш, у знач. вставн. сл. – треба примиритися, нічого не можна змінити, не можна вчинити так, як треба, як бажаєш.

Вже мені не везе з перекладачами, що подієш (М. Коцюбинський);

– Жаль мені, Романе Григоровичу, прощатися з тобою .. Але що ж подієш, коли в твоїй голові якийсь дідько продуху видовбав. Баламутить вона тебе і когось може збаламутити (М. Стельмах).