м. = поживність. Щось мало поживку з сієї мухи. Левиц. І. 147.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
поживок —
пожи́вок іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
поживок —
див. вигода; їда
Словник синонімів Вусика
поживок —
-вку, ч., розм. Те саме, що пожива.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поживок —
ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожи́ва. – Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); – Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
поживок —
на пожи́вок. Для їжі, споживання. — Нащо вам, мамо, ключі? Я буду видавати харч до пекарні на поживок для всіх! (І. Нечуй-Левицький).
Фразеологічний словник української мови
поживок —
Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.
Словник синонімів української мови
поживок —
ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожи́ва. — Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (Н.-Лев., IV, 1956, 279); — Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах