пожиття

Пожиття, -тя́

с. Прожитье, прожитокъ. Ставало на пожиття його. Мир. ХРВ. 359. Пиття — пожиття. Ном. № 11668.

Значення в інших словниках

1. пожиття — пожиття́ іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. пожиття — -я, с., діал. 1》 Спільне життя; співжиття. 2》 Прожиття, прожиток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожиття — ПОЖИТТЯ́, я́, с., діал. 1. Спільне життя; співжиття. [Панса:] А знаєш, мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш – тим, що вмерла... (Леся Українка). 2. Прожиття, прожиток.  Словник української мови у 20 томах
4. пожиття — СПІВЖИТТЯ́ (одночасне або спільне життя кого-, чого-небудь), СПІВІСНУВА́ННЯ, ПОЖИТТЯ́, СИМБІО́З. Досягнення людського розуму повинні належати всьому людству — це закон нашого планетарного співжиття (П. Загребельний); Мирне співіснування держав з різним соціальним ладом.  Словник синонімів української мови
5. пожиття — Пожиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пожиття — ПОЖИТТЯ́, я́, с., діал. 1. Спільне життя; співжиття. [Панса:] А знаєш, мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш — тим, що вмерла… (Л. Укр., II, 1951, 458). 2. Прожиття, прожиток.  Словник української мови в 11 томах