пожуритися

Пожуритися, -рюся, -ришся

гл.

1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012.

2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.

Значення в інших словниках

1. пожуритися — пожури́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пожуритися — -журюся, -журишся, док. 1》 Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх чи багатьох); позасмучуватися. 2》 Журитися якийсь час. || безос. 3》 за ким. Сумувати, тужити якийсь час через відсутність, утрату кого-небудь. 4》 ким, чим, над ким – чим. Сумувати з приводу чого-небудь якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожуритися — ПОЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док. 1. Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх або багатьох); позасмучуватися. Сидимо, пожурилися... Книжки в кутку пилом поприпадали .. – в голові не те (С. Васильченко); Жінки пожурились. Задумалась кожна (І.  Словник української мови у 20 томах
4. пожуритися — ПОЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док. 1. Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх або багатьох); позасмучуватися. Сидимо, пожурилися… Книжки в кутку пилом поприпадали.. — в голові не те (Вас., Талант, 1955, 44); Жінки пожурились. Задумалась кожна (Нех.  Словник української мови в 11 томах