пожуритися

пожури́тися

-журюся, -журишся, док.

1》 Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх чи багатьох); позасмучуватися.

2》 Журитися якийсь час.

|| безос.

3》 за ким. Сумувати, тужити якийсь час через відсутність, утрату кого-небудь.

4》 ким, чим, над ким – чим. Сумувати з приводу чого-небудь якийсь час.

Значення в інших словниках

1. пожуритися — пожури́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пожуритися — ПОЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док. 1. Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх або багатьох); позасмучуватися. Сидимо, пожурилися... Книжки в кутку пилом поприпадали .. – в голові не те (С. Васильченко); Жінки пожурились. Задумалась кожна (І.  Словник української мови у 20 томах
3. пожуритися — ПОЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, док. 1. Засмутитися з яких-небудь причин (про всіх або багатьох); позасмучуватися. Сидимо, пожурилися… Книжки в кутку пилом поприпадали.. — в голові не те (Вас., Талант, 1955, 44); Жінки пожурились. Задумалась кожна (Нех.  Словник української мови в 11 томах
4. пожуритися — Пожуритися, -рюся, -ришся гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ).  Словник української мови Грінченка