позбавляти

Позбавля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей. Драг. 204.

2) Лишить многихъ.

Значення в інших словниках

1. позбавляти — позбавля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбавляти — (прав) залишати без, забирати <�віднімати> що; (тягару) звільняти від чого; док. ПОЗБАВИТИ, (надходження чогось) о. перекрити канал чого.  Словник синонімів Караванського
3. позбавляти — -яю, -яєш, недок., позбавити, -влю, -виш; мн. позбавлять; док., перех. 1》 Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. || Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док. 1. кого, чого. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось.  Словник української мови у 20 томах
5. позбавляти — позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю.  Фразеологічний словник української мови
6. позбавляти — ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити.  Словник синонімів української мови
7. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док., перех. 1. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось.  Словник української мови в 11 томах