позбавляти —
(прав) залишати без, забирати <�віднімати> що; (тягару) звільняти від чого; док. ПОЗБАВИТИ, (надходження чогось) о. перекрити канал чого.
Словник синонімів Караванського
позбавляти —
-яю, -яєш, недок., позбавити, -влю, -виш; мн. позбавлять; док., перех. 1》 Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. || Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
позбавляти —
ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док. 1. кого, чого. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось.
Словник української мови у 20 томах
позбавляти —
позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю.
Фразеологічний словник української мови
позбавляти —
ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити.
Словник синонімів української мови
позбавляти —
ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док., перех. 1. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось.
Словник української мови в 11 томах
позбавляти —
Позбавля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей. Драг. 204. 2) Лишить многихъ.
Словник української мови Грінченка