позводити

Позво́дити, -джу, -диш

гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.

Значення в інших словниках

1. позводити — позво́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позводити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Звести вниз усіх чи багатьох. 2》 Допомогти встати, піднятися; підвести всіх чи багатьох. 3》 Спорудити, збудувати все чи багато чого-небудь. Позводити палаци. 4》 Привести, зібрати з різних місць в одне всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позводити — ПОЗВО́ДИТИ, джу, диш, док. 1. кого. Звести вниз усіх або багатьох. Копронідос мусив брати кожного ченця під плечі й позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (І. Нечуй-Левицький). 2. кого. Допомогти встати, піднятися; підвести всіх або багатьох.  Словник української мови у 20 томах
4. позводити — зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) кого. 1. Негативно впливаючи на психіку, викликати в когось почуття роздратування, гніву і т. ін.; доводити кого-небудь до божевілля.  Фразеологічний словник української мови
5. позводити — ПОЗВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Звести вниз усіх або багатьох. Копронідос мусив брати кожного ченця під плечі й позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (Н.-Лев., III, 1956, 379). 2. Допомогти встати, піднятися; підвести всіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах